Спеціальність «Радіотехніка» було відкрито в Черкаській філії Київського політехнічного інституту в 1983 р. Підготовка фахівців проводилася за вечірньою формою навчання й забезпечувалася кафедрою фізики та хімії, завідувачем якої був доктор технічних наук, професор Є.А. Васильцов. Із 1987 р. розпочалася інтенсивна робота з відкриття денної форми навчання за цією спеціальністю. Першим офіційним документом, що послужив відправною точкою початку робіт, був «Протокол наради про результати вивчення навчально-методичної і організаційної роботи Черкаської філії КПІ по підготовці радіоінженерів за фахом 0701 «Радіотехніка» вечірньої форми навчання, відкритої в 1983 р.».
08 лютого 1988 р. професором В.І. Биковим були ухвалені «Заходи щодо забезпечення денної підготовки інженерів за фахом 23.07» Радіозв’язок, радіомовлення й телебачення». У 1989 р. Державний комітет СРСР з народної освіти прийняв рішення про відкриття підготовки фахівців зі спеціальності «Радіотехніка», і у цьому ж році був проведений перший набір студентів за денною формою навчання. У цьому ж 1989 р. відбулася ще одна знаменна для радистів подія – був здійснений перший випуск фахівців зі спеціальності «Радіотехніка», що навчаються за вечірньою формою навчання.
22 січня 1990 р. в інститут був запрошений з Кіровограда доктор фізико-математичних наук, професор Ю.П. Кунченко, який і очолив кафедру радіотехніки.
КУНЧЕНКО ЮРІЙ ПЕТРОВИЧ – доктор фізико-математичних наук, професор, заслужений працівник науки і техніки України, академік Інженерної академії, академії Зв’язку України та Нью-Йоркської академії наук, завідувач кафедри радіотехніки Черкаського державного технологічного університету (1990–2006 р.р.). Кунченко Ю.П. є автором понад 150 наукових праць, серед яких шість монографій. Оцінкою його досягнень є почесні нагороди: у 1996 р. “Міжнародним біографічним центром” в Кембриджі він був вибраний Міжнародною людиною року 1995-96 р.р., а у 1997 р. – Міжнародною людиною року «Американським біографічним інститутом», у 1998 р. – занесений в книгу «2000 видатних людей 20-го століття» і йому було вручено медаль з аналогічною назвою. У 2000 р. він був обраний почесним громадянином м. Черкас.
20 січня 2006 року указом Президента України йому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник науки і техніки».
Отже, на початку 1990 р. із приїздом професора Ю.П. Кунченка були створені необхідні і достатні умови для відкриття в ЧФ КПІ випускової кафедри радіотехніки. Ця подія сталася 17 квітня 1990 р. Саме професор Ю.П. Кунченко, доцент Ю.Г. Катков, С.М. Первунінський, О.О. Сучков, Г.Г. Березуцький і Ю.Г. Лега були першими співробітниками кафедри радіотехніки і, по праву, є її засновниками.
Основним науковим напрямком досліджень кафедри радіотехніки під керівництвом професора Ю.П. Кунченка була розробка теорії нелінійних методів обробки негаусівських сигналів і процесів на основі застосування стохастичних поліномів та моментно-кумулянтного опису негаусівських випадкових величин і процесів, які охоплюють широкий спектр статистичних завдань і проблем, зокрема: розробка теорії і методів нелінійного оцінювання параметрів негаусівських сигналів; розробка наукових принципів побудови та дослідження систем зв’язку, що використовують шумові сигнали; розробка моментних критеріїв якості перевірки статистичних гіпотез, теорії і методів виявлення сигналів на тлі негаусівських завад; розробка теорії і методів розпізнавання і класифікації сигналів; розробка теорії і методів нелінійної фільтрації негаусівських сигналів;комп’ютерне імітаційне моделювання стохастичних поліноміальних алгоритмів при моментному і кумулянтному описі випадкових величин. За результатами плідної праці Ю. П. Кунченко підійшов до заснування нового математичного простору (простору Ku) та нових математичних рядів (рядів Ku), для стохастичних поліномів отриманий закон великих чисел у формі Кунченка, сформульована центральна гранична теорема в новій формі (у формі Кунченка).
За плідну працю, вагомий внесок у розвиток вітчизняної науки 20 січня 2006 р. Указом Президента України Ю. П. Кунченку присвоєне почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». Про науковий авторитет Ю.П. Кунченка свідчить той факт, що в 2001–2002 рр. він був запрошений до Інституту техніки зв’язку Ганноверського університету (Німеччина), де навчав німецьких колег новим методам нелінійної обробки сигналів при негаусівских завадах,і де була опублікована його монографія англійською мовою (KunchenkoY.P. Polynomial parameter estimation of close to Gaussian random variables. Shakerverlag Gmb, 2002, 414 pp.).
Сферою застосування результатів досліджень є не тільки класична радіотехніка, радіолокація, але й інші галузі науки і техніки, де застосовується статистична обробка даних різноманітної фізичної природи: інформаційно-вимірювальні системи, автоматичне управління, гідроакустика, сейсморозвідка, економетрія тощо.
В період керівництва завідувача кафедри професора Ю.П. Кунченка кафедра успішно розвивалася, зокрема при кафедрі підготовлено дві докторські дисертації (В.М. Шарапов – 1998 р., Ю.Г. Лега – 2001 р.) і сім кандидатських дисертацій (О.О. Ситник – 1997 р., В.В. Палагін – 1999 р., С.В. Заболотній – 2000 р., О.С. Гавриш – 2001 р., С.С. Мартиненко – 2003 р., А.В. Гончаров – 2006 р., Т.В. Воробкало – 2006 р.). В останніх шести дисертаціях професор Ю.П. Кунченко був науковим керівником.
06 серпня 2006 року пішов із життя Ю.П. Кунченко. Згідно з подання ЧДТУ та рішення міськвиконкому у м. Черкаси відкрито меморіальну дошку на будинку, де жив професор.
20 травня 2008 р. в обласному краєзнавчому музеї було відкрито експозиційний фонд ім. Юрія Петровича
З вересня 2006 р. по серпень 2014 р. кафедру радіотехніки очолював доктор технічних наук, професор, ректор ЧДТУ, заслужений працівник народної освіти України, академік Міжнародної академії комп’ютерних наук і систем, академік Академії зв’язку України Лега Юрій Григорович.
3 вересня 2014 р. та по теперішній час кафедру радіотехніки, телекомунікаційних і робототехнічних систем очололює доктор технічних наук Палагін Володимир Васильович.
Кафедра активно співпрацює як з вітчизняними науковими установами, так і з закордонними, зокрема: з Національним технічним університетом України «КПІ», Харківським національним університетом радіоелектроніки, Харківським університетом повітряних сил ім. І. Кожедуба, Одеською національною академією зв’язку ім. О.С. Попова, Національним університетом «Львівська політехніка», Інститутом неруйнівного контролю (м. Саарбрюкен, Німеччина), Дрезденським технічним університетом, Інститутом техніки зв’язку Ганноверського університету та іншими. Як співробітники, так і аспіранти кафедри проходять стажування в Україні і в провідних вузах Європи.
За активної участі ректора університету, професора Ю.Г. Леги та професора Ю. П. Кунченка у 1998 р. при кафедрі радіотехніки було відкрито Музей історії радіотехніки, у якому було представлено понад сто експонатів вітчизняного та закордонного виробництва: радіоприймачі, військові радіостанції, радіодеталі, унікальні примірники технічної літератури минулих років (1910 – 1970 рр.). Ознайомлення з експонатами музею дозволяє простежити хід розвитку радіотехніки в колишньому СРСР і за кордоном. Офіційна реєстрація музею відбулася у 2001 р. – Свідотство про відомчу реєстрацію музею історії радіотехніки видано управлінням освіти і науки в Черкаській області обласною державною адміністрацією від 18.09.2001 №2380. У 2013р. відбулося перейменування Музею на “Музей історії радіотехніки ім. професора Ю.П.Кунченка
Кафедра радіотехніки та інформаційно-телекомунікаційних системпродовжує успішно розвиватися, про що свідчать відкриття при кафедрі у 2007 р. нової спеціальності за напрямом підготовки «Телекомунікаціі та сучасної мультимедійної аудиторії та цифрової лабораторії ім. проф. Кунченка Ю.П.
Початково спеціальність «Кібербезпека» була створена на «Кафедра інформатики» 1 лютого 1996 року. Першим завідувачем кафедри було призначено кандидата технічних наук, доцента Олійника Григорія Тимофійовича. Згодом кафедра перейшла під керівництво доктора технічних наук, професора, академіка Української технологічної академії Кунченко-Харченко Валентини Іванівни.
У 2021 році кафедри “Інформатики, інформаційної безпеки та документознавства” та «радіотехніки та інформаційно-телекомунікаційних систем» було обєднано під назвою «Кафедра робототехнічних і телекомунікаційних систем та кібербезпеки», що дало поштовх для створення навчальних дисциплін, та розвитку спеціальностей як кібербезпеки так і робототехніки, завдяки плідній праці потужних спеціалістів з сильною теоретичною та практичною базою з обох напрямків.